Павутина 2.0: атака Фламінго на Воткінськ закопує ракетну програму РФ

Велика діра у російській величі Саме це підприємство вважається одним із ключових виробників балістичних ракет, зокрема комплексів Іскандер-М та Орєшнік, а також інших видів ракетного озброєння. За офіційним повідомленням Генштабу ЗСУ, удар було завдано українськими крилатими ракетами FP-5 Фламінго власної розробки.
Українська сторона наголосила: ціллю був об’єкт, безпосередньо залучений до виробництва озброєння, що використовується проти України. За попередніми даними, зафіксовано влучання по одному з виробничих корпусів. Супутникові знімки, що з’явилися згодом, свідчать про серйозні пошкодження будівлі, зокрема пролом у даху розміром 30 на 24 метри (висота дев’ятиповерхового будинку) та руйнування всередині цеху. Повідомлялося також про пожежу на території підприємства.
Російська влада офіційно підтвердила сам факт атаки. Місцеві посадовці заявили про пошкодження інфраструктури та наявність поранених серед персоналу, однак деталі щодо масштабу руйнувань залишаються обмеженими.
Незалежні ж джерела зазначають, що удар став одним із найглибших за дальністю за весь час повномасштабної війни: мова про понад тисячу кілометрів від українського кордону.
Про атаку повідомили й міжнародні медіа, зокрема Reuters, підкреслюючи, що йдеться про підприємство, котре відіграє важливу роль у російській ракетній програмі.
Таким чином, офіційно підтверджені факти зводяться до кількох ключових пунктів: удар відбувся, ціль була військово-промисловою, застосовано українські ракети FP-5 Фламінго, а пошкодження заводу визнані російською стороною. Масштаб довгострокових наслідків для виробництва наразі оцінюється. “Українська крилата ракета FP-5 Фламінго пройшла відстань близько 1650 кілометрів. Це побило попередні рекорди для систем такого класу. Удмуртія завжди вважалася глибоким і безпечним тилом, справжньою колискою їхніх стратегічних сил. Тепер цей міф помножений на нуль. Це абсолютний рекорд для крилатих ракет наземного базування”, – оцінює ці події на своїй Facebook-сторінці журналіст Кирило Данильченко. Геймченджер показав зубки Тож поки росіяни підраховують збитки, наша оборонна промисловість все більше нагадує стрімко зрослого тінейджера: подекуди ще трохи незграбного, але вже дуже багатообіцяючого. Адже ми вже вийшли на серію: Котлубань, Капустін Яр, тепер от Воткінськ, продовжує Данильченко.
Наслідки цього “бадабуму” справді дуже вражаючі. За словами Данильченка, таке влучання – саме те, що зараз треба. “Треба розуміти фізику: тонна проникаючої бойової частини – це не тонна вибухівки. Це товстезний сталевий корпус для пробиття перекриттів і десь 400-500 кілограмів самої вибухової речовини. Грубо кажучи, в цех прилетів еквівалент двох ФАБ-500. Але фішка в тому, що цей вибух стався в замкнутому об’ємі. Ударній хвилі нікуди йти, вона відбивається від підлоги та стін, багаторазово примножуючи фугасний ефект, а важкі уламки сталевого корпусу прошивають обладнання наскрізь. Капітальних перегородок там немає, бо простір потрібен для кран-балок і величезних ванн гальваніки. Кіптява над дірою прямо каже: всередині була пожежа в токсичному середовищі. Це найсмачніше. Величезні відкриті ванни з кислотами, лугами та агресивними електролітами. Вибух підняв увесь цей коктейль у повітря, викликавши миттєве змішування реактивів, детонацію парів і масштабну токсичну пожежу. Просто мішленівська зірка цим кухарям”, – захоплено коментує він ці події. При цьому нагадуючи, що 19-й цех Воткінського машинобудівного – це корпус гальвано-штамповки, саме тут працюють із високоміцними сталями та титановими сплавами. “У цьому приміщенні пресують і хімічно обробляють заготовки для корпусів ракетних двигунів та критичні вузли для Іскандерів, Ярсів і Булави. Обладнання там серйозне: важкі багатотонні преси та автоматичні гальванічні лінії. Це стаціонарні махіни, які неможливо просто перетягнути в сусідній ангар. Після вибуху з чату вийшли кран-балки, прецизійне обладнання та стапелі. Сталеві балки перекриттів при температурі понад 500-600 градусів втрачають несну здатність через ефект відпуску металу. Перебувати в такій будівлі, а тим більше монтувати там нове важке обладнання смертельно небезпечно, тож усе це підлягає знесенню або надскладному капремонту. Унікальні прес-форми, найімовірніше, теж знищені вибухом і пожежею”, – пише далі Данильченко. Тепер же, продовжує журналіст, увесь завод переходить у режим очікування, бо той самий Іскандер неможливо зібрати без корпусу, а корпус не зробити без штамповки й хімічної обробки. “Тож Іскандери більше не сміються: росіянам доведеться або лізти в недоторканий запас, або наново городити виробництво. Подібні преси коштують від 7 до 20 мільйонів мертвих президентів (доларів – ред.), автоматична гальваніка – теж задоволення не з дешевих. При цьому прилетіти може знову, прямо в цей же цех. Або в НПЗ, в арсенал, у великий залізничний вузол із корейськими подарунками. Підприємств у РФ багато, а їхній ППО тепер доведеться стрибати туди-сюди по театру воєнних дій у 2000 кілометрів”, – додає він. Втім є у цієї атаки і ще один вражаючий результат: українські ракети Фламінго (величезна радіоконтрастна ціль на звичайному дозвуковому движку, як підкреслює Данильченко) при груповому пуску на висоті 30-50 м над землею змогли обійти хвалені ворожі С-500 та іншу їх ППО, огинаючи рельєф місцевості.
Наслідком цих подій, прогнозує Данильченко, стане неодмінна затримка збірки тих самих Іскандерів, Орєшніків та Ярсів.
Тобто, це вже удар по російській ядерній програмі, співставний зі знищенням ворожої стратегічної авіації під час нашумілої операції Павутина.
Й росіяни не зможуть швидко від того оклигати: їм тепер доведеться роками відновлювати виробничі потужності, тягти дорогі величезні верстати з Китаю або з інших країн через сірий імпорт, продираючись через санкції. А зайвих коштів на це в агресивної Росії катма. Не Воткінськом єдиним Втім, Воткінськ – не єдиний приклад. Офіційні українські джерела та міжнародні ЗМІ також повідомляли про ураження підприємств, пов’язаних із виробництвом вибухових речовин та компонентів для боєприпасів.
Наприклад, у відкритих джерелах згадувався Метафракс Кемікалс, хімічний завод у Пермському краї, що виробляє метанол і формальдегід (речовини подвійного призначення, котрі можуть використовуватися у військовій промисловості). За повідомленнями українських медіа з посиланням на джерела у силових структурах, об’єкт зазнав удару безпілотників нещодавно, 17 лютого.
Окремо міжнародні видання писали про атаки на підприємства, пов’язані з виготовленням вибухових матеріалів і компонентів для ракетного пального на відстані понад тисячу кілометрів від кордону з Україною. У низці випадків місцева російська влада підтверджувала пожежі або “падіння безпілотників” на території промзон, без деталізації масштабів пошкоджень.
Загальна ж тенденція, що її відзначають західні аналітики, полягає у тому, що Україна дедалі частіше обирає ціллю саме виробничі ланки (заводи, дослідні центри, склади вибухових матеріалів. Йдеться не про символічні удари, а про реальну спробу вплинути на темпи виробництва російського озброєння.
Ірина Носальська