У провінції Утрехт під час днопоглиблювальних робіт археологи виявили стародавній меч, який має близько тисячі років. Цей меч вражає своїми унікальними символами, що пов’язані як з вікінгами, так і з християнськими обрядами. На одному боці меча є “вічний вузол”, який у скандинавських культурах символізував вірність та захист. На іншому боці леза є сакральний символ – сонячне колесо, що в середньовічній Європі пов’язувалося з християнськими обрядами. Меч зберігся добре завдяки відсутності кисню в глині річки, де його знайшли. Дослідники вважають, що меч міг бути ритуально принесений у жертву, оскільки його знайшли без піхви та контексту. Зараз меч виставлений у Національному музеї старожитностей у Лейдені.
Категорія: Технології
-
Повз Землю пролетить потенційно небезпечний астероїд
У неділю, 22 червня 2025 року, астероїд 2003 AY2 наблизиться до Землі на відстань близько 5,43 мільйона кілометрів. Цей астероїд має довжину близько 393 метрів, що приблизно відповідає висоті 100-поверхового хмарочосу. Вчені з NASA вважають його потенційно небезпечним через розміри та відстань, але зараз немає загрози зіткнення з нашою планетою.
-
Астрофотограф показав неймовірне фото Лагуни та Потрійної туманності
Астрофотограф Грег Меєр зробив вражаюче фото двох яскравих туманностей – Лагуни та Потрійної. Знімок був зроблений у травні 2025 року у штаті Аризона після 34 годин зйомки. На фото видно Туманність Лагуна, одну з найбільших і найяскравіших туманностей у нашій галактиці, а також Потрійну туманність. Обидві туманності розташовані в сузір’ї Стрільця на відстані понад 4 тисяч світлових років від Землі. На знімку видно, як зоряне випромінювання формує вузли у хмарах матерії, що можуть породити нові зорі. Грег використовував спеціальну астрономічну камеру з фільтрами для зйомки цих туманностей. Ці об’єкти залишаються популярними серед астрофотографів і вчених, які вивчають їх, зокрема, за допомогою телескопа Hubble.
-
У Туреччині знайшли царську гробницю віком понад 2700 років
У Туреччині археологи виявили царську гробницю в давньому місті Гордіон, що є столицею Фрігійського царства. Гробниця знаходиться у кургані T-26 і має приблизно 2800 років. Усередині виявили кремовані рештки тіла, що є рідкісністю для того часу. Крім того, знайдено артефакти, пов’язані з ритуальними бенкетами, що свідчить про високий соціальний статус померлого. Хоча точно не відомо, кому належала гробниця, її вік і розташування можуть вказувати на зв’язок з царем Мідасом або його родичами.
-
Хаббл показав сліди зоряного вибуху у Великій Ведмедиці
Космічний телескоп Хаббл зняв неймовірне зображення галактики IC 758, яка знаходиться дуже далеко від Землі – за 60 мільйонів світлових років. У 1999 році в цій галактиці відбувся потужний вибух наднової SN 199bg, коли масивна зоря розірвалася на останньому етапі свого життя. На фото галактика виглядає спокійно, але колись у її серці стався вибух, який змінив навколишній простір. Вчені пояснюють, що такі вибухи впливають на міжзоряний простір, можуть сприяти або запобігати утворенню нових зірок. Наразі астрономи досліджують це явище, щоб розкрити більше деталей про життя й смерть космічних зір.
-
Вчені зможуть друкувати мережі кровоносних судин для штучних органів
Вчені зі Стенфордського університету зробили прорив у створенні штучних органів, розробивши обчислювальну модель, яка дозволяє за лічені хвилини проєктувати мережі кровоносних судин для 3D-друку будь-якого органу, повідомляє NewScientist. Цей підхід може допомогти подолати один із головних бар’єрів у трансплантації штучних органів – відсутність системи живлення тканин.
Лише 10% пацієнтів у світі отримують необхідні органи для пересадки. 3D-друк органів розглядається як потенційне вирішення проблеми, проте штучні тканини без судин швидко гинуть. Дотепер створення таких мереж займало дні або тижні. Новий підхід, запропонований командою під керівництвом Елісон Марсден, базується на математичному законі, що описує природне розгалуження судин у тілі.
Дослідники протестували модель, створивши судинну мережу з 25 каналів для кільцеподібної структури діаметром 1 см, надрукованої з клітин нирки. Структуру надрукували з використанням частинок холодного желатину, а потім нагріли до температури тіла – 37°C, що дозволило утворити порожнисті канали діаметром 1 мм. Через них безперервно прокачували рідину з киснем і поживними речовинами, імітуючи кровотік.
Через тиждень у структурі з судинами кількість живих клітин була у 400 разів більшою, ніж у контрольній версії без судин, хоча обидві занурювалися в однакове поживне середовище. Марсден пояснює, що клітини виживали лише поблизу судин, бо поки що неможливо надрукувати менші, тонші капіляри, необхідні для живлення віддалених ділянок. Команда вже працює над вирішенням цієї проблеми.
За словами Х’юґа Тальбо з Університету Париж-Сакле, дослідження “відсуває межі можливого” й може дозволити створення судин для повнорозмірного органа не за тиждень, а за кілька годин. У майбутньому такі мережі можуть доповнити або навіть замінити донорські органи.
Наступний етап – друк повноцінних судинних систем у великих органах. Якщо все піде за планом, перші випробування надрукованих органів на свинях можуть відбутися вже протягом п’яти років. -
Астрономи вперше в історії отримали фото південного полюса Сонця
Вперше в історії науковцям вдалося отримати чіткі знімки південного полюса Сонця. Це стало можливим завдяки космічному апарату Solar Orbiter, повідомляє Європейське космічне агентство (ESA) з посиланням на The New York Times.
Протягом десятиліть полюси Сонця залишалися загадкою – жоден апарат раніше не міг зазирнути під потрібним кутом. Це вдалося зробити лише після серії гравітаційних маневрів Solar Orbiter поблизу Венери. Завдяки ним зонд зміг вийти за межі площини орбіти планет і побачити зорю з нового ракурсу.
У березні 2025 року апарат пролетів на відстані близько 51,5 мільйона кілометрів над південним полюсом Сонця, під кутом 17 градусів. І зробив історичні кадри – на них видно плямисту магнітну активність, спричинену складною взаємодією сонячних магнітних полів.
“Коли Сонце перебуває в мінімумі, є північний і південний полюси – кожен зі своєю магнітною полярністю. Зараз магнітне поле є своєрідним “безладом”, – пояснює керівниця місії Анік Де Гроф.
Ці знімки важливі не лише з наукової цікавості. Вони допоможуть краще розуміти 11-річні цикли сонячної активності – і, можливо, прогнозувати космічну погоду, яка впливає на супутники, комунікації та навіть електромережі на Землі.
Крім того, вчені прагнуть з’ясувати, чому заряджені частинки з полюсів Сонця рухаються швидше, ніж ті, що надходять з екватора. Це одна з ключових загадок, над якою Solar Orbiter працює просто зараз. -
Вперше отримано фото південного полюса Сонця
Вперше в історії науковцям вдалося отримати чіткі знімки південного полюса Сонця. Це стало можливим завдяки космічному апарату Solar Orbiter, повідомляє Європейське космічне агентство (ESA) з посиланням на The New York Times.
Протягом десятиліть полюси Сонця залишалися загадкою – жоден апарат раніше не міг зазирнути під потрібним кутом. Це вдалося зробити лише після серії гравітаційних маневрів Solar Orbiter поблизу Венери. Завдяки ним зонд зміг вийти за межі площини орбіти планет і побачити зорю з нового ракурсу.
У березні 2025 року апарат пролетів на відстані близько 51,5 мільйона кілометрів над південним полюсом Сонця, під кутом 17 градусів. І зробив історичні кадри – на них видно плямисту магнітну активність, спричинену складною взаємодією сонячних магнітних полів.
“Коли Сонце перебуває в мінімумі, є північний і південний полюси – кожен зі своєю магнітною полярністю. Зараз магнітне поле є своєрідним “безладом”, – пояснює керівниця місії Анік Де Гроф.
Ці знімки важливі не лише з наукової цікавості. Вони допоможуть краще розуміти 11-річні цикли сонячної активності – і, можливо, прогнозувати космічну погоду, яка впливає на супутники, комунікації та навіть електромережі на Землі.
Крім того, вчені прагнуть з’ясувати, чому заряджені частинки з полюсів Сонця рухаються швидше, ніж ті, що надходять з екватора. Це одна з ключових загадок, над якою Solar Orbiter працює просто зараз. -
Телескоп Джеймса Вебба знайшов унікальних коричневих карликів
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба виявив дев’ять нових коричневих карликів у Молекулярній хмарі Персея – це регіон активного зореутворення, що розташований приблизно за 1000 світлових років від Землі. Про це повідомляє видання Space.
Коричневі карлики – це астрономічні об’єкти, які формуються як зірки, але не мають достатньо маси, щоб запустити термоядерний синтез водню. Їх іноді називають “невдалими зірками”.
Серед нових знахідок -два надзвичайно малі об’єкти, маса яких становить лише вдвічі більше, ніж у Юпітера. Це кидає виклик попереднім уявленням, згідно з якими мінімальна маса коричневого карлика мала б становити щонайменше 13 мас Юпітера.
Ще одна сенсація: один із карликів має диск із пилу та газу, схожий на ті, з яких формуються планети. Астрономи вважають, що цей об’єкт потенційно може бути “будівельним майданчиком” для нових світів.
Крім того, у спектрах кількох карликів виявили сліди загадкових вуглеводнів – сполук водню й вуглецю, які досі фіксували лише в атмосфері Сатурна та його супутника Титана. Їх походження в цій частині галактики залишається невідомим і стане предметом майбутніх досліджень. -
У Монголії виявили найближчого предка тиранозаврів
У Верхньокрейдяних відкладах Монголії палеонтологи виявили новий вид динозавра, який може докорінно змінити розуміння еволюції тиранозаврів, повідомляє IFLScience. Новий хижак отримав назву Khankhuuluu mongoliensis, що у перекладі з монгольської означає “драконячий принц”. Він є найближчим відомим предком тиранозаврів.
Знахідка датується приблизно 86 мільйонами років тому і була зроблена на основі двох часткових скелетів, які зберігалися в музейній колекції ще з початку 1970-х.
Khankhuuluu важив близько 750 кг, мав довжину тіла близько 4 метрів і сягав 2 метрів у висоту на стегнах. На думку науковців, саме з цього виду розпочалася еволюційна лінія, яка через кілька хвиль міграцій між Азією і Північною Америкою призвела до появи найбільш відомого хижака мезозою – Tyrannosaurus rex.
Довгий час вважалося, що дрібніші представники родини, зокрема так звані “тиранозаври Піноккіо” (офіційно – аліораміни) – були примітивними формами. Проте відкриття Khankhuuluu спростовує це уявлення. Нове дослідження свідчить, що ці “міні-тирани” були не недосконалими формами, а навпаки – високоспеціалізованими, еволюційно розвиненими видами.
“Khankhuuluu – це бракуюча ланка між малими видами масою близько 200 кг і гігантами, що важили понад 1000 кг”, – пояснила докторка Дарла Зеленіцька, співдослідниця з Університету Калгарі. “Це відкриття змусило нас переглянути все родинне дерево тиранозаврів. Ми побачили, що розмір не обов’язково свідчить про еволюційний рівень розвитку”.
Дослідженнябуло опубліковане в журналі Nature.