Жорсткий реалізм – не капітуляція Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю виданню Новини.LIVE сказав, що замороження бойових дій по лінії фронту є одним зі сценаріїв завершення війни в Україні, які нині розглядаються. “Один із можливих сценаріїв – заморозка по лінії фронту. І президент про це говорить. Але я думаю, що рішення про фінал, про сценарій, який буде фінальним, буде приймати президент”, – зазначив він. За словами представника ОП, нині тривають консультації на рівні президента України та лідерів Європи. Зокрема, є чітке бачення й розуміння ризиків, пов’язаних з Росією.
Оскільки Сполучені Штати та європейські країни не готові надати Україні всі ресурси, необхідні для перемоги у війні, обставини диктують пошук іншого шляху. Один із варіантів – тимчасове призупинення бойових дій без офіційного визнання втрати територій. Це дало б Україні змогу зміцнити власну оборону та поліпшити економічну ситуацію.
Таку думку висловлює політолог і стратег у сфері геополітики Марк Бролін у своїй колонці для The Telegraph. “Назвімо це “корейським” заморожуванням із “німецьким” фіналом – це пауза, яка не визнає юридично захоплених територій, забезпечує чіткі безпекові гарантії сьогодні та вкладає ресурси у спроможність України з часом звільнити свої землі. Це не капітуляція, а стратегічне використання часу”, – пояснив він. Експерт наголосив, що такий варіант є хоч і не втішним, але реалістичним, і саме час може зіграти на користь України. На це, за його словами, існує три основні підстави.
Першою з них Бролін називає послаблення економіки Російської Федерації внаслідок міжнародних санкцій, втечі інвесторів та затяжної війни.
Другою причиною він вважає обмеження у внутрішній політиці США, які заважають Білому дому забезпечити довгострокову підтримку України, адже нині Америка дедалі частіше розглядає війну Росії проти України як переважно європейську проблему.
Проте, зазначає політолог, нинішній президент США Дональд Трамп, ймовірно, стане останнім главою держави, який керується “архаїчними рефлексами епохи Холодної війни”, коли будь-яка критика РФ сприймалася як загроза глобального протистояння. “Саме в цьому, очевидно, й криється аргумент, що країни, які межують із Росією, повинні змиритися з васальною роллю – хоча “ведмідь” уже давно не той, а більшість республік, що були частиною СРСР, змогли вийти з його тіні”, – підкреслив аналітик. Третьою важливою умовою для позитивного сценарію Бролін називає пробудження Європи: курс на скорочення озброєнь і залежність від російських енергоресурсів поступово відходить у минуле. В міру зміцнення Європи, за його прогнозами, залишки радянської спадщини будуть лише прискорювати внутрішнє ослаблення Росії. Адже протягом десятиліть країни, які колись були частиною СРСР, лише нарощували економічну перевагу над Росією, якщо вимірювати ВВП на душу населення.
Експерт також висловився щодо умов, за яких припинення активної фази війни може мати сенс: це має бути не просто “заморожування”, а конкретна стратегія – без юридичного визнання анексованих територій, із багаторівневою системою безпеки для України. До неї мають входити: системи ППО, боєприпаси, регулярні навчання, стабільні канали постачання комплектуючих, автоматичні санкції у випадку порушень з боку РФ і програма інвестицій у розвиток деокупованих і тимчасово окупованих територій.
Ці елементи, на його думку, зробили б паузу не застійною, а ще одним фронтом змагання систем. Це шлях, який може завершитися через декілька років, а не десятиліть, об’єднаною Україною, що перевершить Росію так само, як Західна Німеччина обійшла Східну.
А з твердженням про те, що такий сценарій буде поступкою агресору, він не погоджується. І наголошує, що замороження не означає визнання втрат і не скасовує санкцій – навпаки, воно фіксує юридичну позицію і тиск на агресора.
Бролін стверджує, що це – не капітуляція перед реальністю, а навпаки – визнання теперішньої ситуації з прицілом на стратегічну перевагу. Такий крок дає шанс підірвати сили й легітимність Москви до моменту, коли реальні зміни стануть можливими.
На його думку, “жорсткий реалізм” потребує готовності суспільства тимчасово прийняти таку несправедливість задля майбутньої перемоги. Але коли вибір стоїть між нескінченною війною і неефективною ескалацією, дисципліноване призупинення бойових дій із чіткими умовами і фінансуванням виглядає найбільш обґрунтованою стратегією. З урахуванням усіх факторів, заморожена лінія фронту сьогодні може стати основою для свободи завтра. Без примирення з ворогом Свою позицію висловив і ветеран російсько-української війни, майор запасу Олексій Гетьман в ефірі “24 Каналу”. “На сьогоднішній день відбити військовим шляхом ті території, які тимчасово втрачені, неможливо. Зафіксувати лінію фронту – так, зробити певні контрудари, пересунути лінію фронту трохи на схід – цілком можливо, нам це може вдатися. Але ми не можемо зараз, навіть за допомогою партнерів, без їхніх військ, скажемо так, просто силоміць забрати ці території. Тому треба казати, що конфлікт може бути заморожений”,- зазначив Гетьман. Він додав, що така заморозка не означає повного припинення вогню – бойові дії триватимуть, але в менш інтенсивній формі, подібно до того, як це було у період 2016-2018 років.
Ветеран підсумував, що це цілком розумна ситуація, принаймні поки що, – заморозити без визнання російськими тимчасово окупованих територій.
У той же час пролунала й альтернативна думка. “Консервація лінії фронту була у 2014 -2015 роках. І що дала ця консервація та окупація? Бомбардування всієї території України та окупацію ще більшої частини країни. Якщо згадати Другу світову, то Черчіль казав, що війна може закінчитися лише завдяки капітуляції Німеччини та осі країн зла, які її підтримували”, – заявив Суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін в ефірі i-ua.tv. Спочатку, нагадав він, капітулювала Італія, після неї 8 травня 1945 року капітулювала Німеччина. Остання капітуляція імператорської Японії відбулася 2 вересня 1945 року. Тобто весь час прослідковувалися капітуляції, а не примирення з ворогом. Саме з цієї стратегії, на думку Шишкіна, слід говорити з Європою та США.
Галина Гірак
Позначка: Окуповані території
-
Замороження лінії фронту: чи погодиться на це Україна
-
Росія посилює мобілізацію українців на ТОТ – ЦНС
Росія активізує примусову мобілізацію українців на окупованих територіях, намагаючись прискорити її темпи. Про це у четвер, 4 вересня, повідомив Центр національного спротиву на Telegram-каналі.
“Через брак ресурсів окупанти робитимуть ставку на примус строковиків і шантаж затриманих та ув’язнених”, – йдеться в публікації.
У Луганській області вже спостерігається посилення таких дій: місцеві жителі стають жертвами насильницької мобілізації через так звані “військкомати”, які діють за підтримки російських силових структур. До бойових дій змушують людей без належної підготовки та бажання.
У нацспротиві інформують, що Кремль, зіткнувшись із нестачею добровольців, розробляє нові методи: поліцейським пропонують премії за примушування затриманих підписувати контракти з Міністерством оборони РФ. Триває також практика вербування ув’язнених – з початку повномасштабного вторгнення до війни було залучено близько 180 тисяч осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі. Військовослужбовці із числа ув’язнених отримують значно менше грошового забезпечення у порівнянні з іншими.
Експерти зазначають, що такі дії є типовим проявом імперської політики Росії, яка традиційно використовує поневолених у власних військових кампаніях. Смерть українців залишається вигідною для її планів за будь-яких обставин.
Нагадаємо, заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса заявив, що Україна не припинятиме мобілізацію навіть у разі, якщо настане припинення вогню з Росією. Це пояснюється необхідністю тримати на належному рівні готовність ЗСУ виконувати завдання.
-
Важливу нафтобазу в Луганську атакували дрони
У тимчасово окупованому Луганську ввечері 4 вересня було зафіксовано удар по стратегічно важливій нафтобазі, яка забезпечує російські окупаційні війська пальним. Унаслідок атаки виникла масштабна пожежа. Про подію інформують російські ЗМІ і пабліки.
Згідно з повідомленнями місцевих каналів, спершу в місті оголосили загрозу удару дронами, після чого пролунала серія вибухів. Район нафтобази охопило полум’я, що підтвердили місцеві жителі у коментарях та відео.
За даними моніторингових джерел, ця нафтобаза є ключовим постачальником пального для російських 41-ї та 20-ї загальновійськових армій. Окрім цього, після попередніх атак України на російські нафтопереробні заводи в Луганську спостерігається дефіцит палива, що лише посилює проблеми з логістикою.
Організація АТЕШ заявила про свою участь у цій операції. За їхніми словами, агенти брали участь у розвідці об’єкта ще в серпні цього року, і тепер це далося взнаки.
“Наші агенти проводили ретельну роботу над цим об’єктом, і результат не змусив себе чекати”, – зазначено у повідомленні організації.
На кадрах із місця події, які поширюють місцеві канали, видно масштабні наслідки атаки. Ця подія стала черговим ударом по матеріально-технічному забезпеченню російських сил на окупованих територіях.
Нагадаємо, нещодавно безпілотники атакували нафтопереробні заводи у Краснодарі та Сизрані. В обох містах почалися потужні пожежі. Російські нафтопереробні заводи були атаковані у ніч проти суботи, 30 серпня.
-
Більшість американців проти передачі РФ українських територій
Більшість жителів США не підтримують ідею передачі Росії українських територій після війни. Опитування The Economist/YouGov проводилося на тлі пропозицій президента США Дональда Трампа щодо можливих “обмінів територіями” України як частини мирної угоди. Про це повідомляє The Hill.
На запитання “Скільки території України ви готові передати Росії після війни?” 68% респондентів відповіли “нічого”.
Ще 21% учасників опитування вагалися з відповіддю, 5% висловилися за передачу “частини” української території, 2% за “половину”, а 1% – за “більшу частину”.
За даними опитування, 27% американців вважають Україну союзником, 38% – дружньою країною. Лише12% вважають Україну недружньою країною, а 4% – ворожою.
Росію вважають союзником 2% респондентів, 9% – дружньою країною. А 28% вважають Росію недружньою країною, а 46% – ворожою.
У війні на боці України перебувають 66% американців і 3% – на боці Росії.
Опитування проводилося з 15 до 18 серпня серед 1 568 респондентів. -
Кінець Донецька: навіщо і як РФ нищить захоплені території
Дике поле тоне у лайні Звичайно, жахливий стан так званої “столиці ДНР” – ні для кого давно не секрет, і виник він не миттєво. Але, здається, чи не першим з прихильників “руського міра” правду про Донецьк у соцмережах розповів нещодавно ексдепутат-втікач Олег Царьов. А через те, що він ніколи не виблискував інтелектом, то й рубонув правд-матку, що називається, без купюр.
Царьов розголосив на весь світ “страшний секрет”: виявляється, дончани отримують водопостачання раз на три дні, та й то не у всіх районах міста. Наслідком такої ситуації стає те, що, зокрема, тамтешнім жителям доводиться підкладати в унітази пакетики і потім викидати їх у сміття. Окремо Царьова неймовірно обурила несвідомість тих містян, котрі викидають свої вонючі “бомби” прямо з вікон на вулицю.
Тож місто троянд, котрим був Донецьк за присутності тут законної української влади, місто, що приймало Євро-2012 та концерти Ріанни й Бейонсе, перетворене нині російськими “визволителями” на суцільну помийку.
І не дивно, що пропагандистка Марина Харькова теж ниє про це у соцмережах: вона розповідає, що за останній час вже друга родина її знайомих їде з Донецька назавжди, бо “це не подача води, а подачка”, за температури 35 градусів у тіні цього літа. “Це вже п’ята чи четверта хвиля тих, хто лишає місто з 2014-го. Люди не бачать тут майбутнього. Стан речей різко деградував – місто та околиці завалені сміттєвими купами, води немає і не буде”- змалювала вона жахливу ситуацію. До всього, як розповів у ефірі свого YouTube-каналу журналіст Іван Яковина, на Донецьк 28 липня налетіли “добрі українські дрони”, внаслідок чого там зникло й електропостачання, котре невідомо коли буде відновлено.
Тож місто занурилося у темряву і перестало, за великим рахунком, функціонувати: величезна кількість військових об’єктів, штабів, складів, що знаходяться у Донецьку, були знеструмлені. Окупанти зараз намагаються перейти на електропостачання за допомогою генераторів, але вони були далеко не у всіх. “Загалом, там ситуація досить фігова. Ну, мирні місцеві мешканці постраждали відносно невеликою мірою від українських ударів. Справа в тому, що росіяни вже давно – це стосується розвалу інфраструктури – зупинили роботу водопроводу та каналізації у місті Донецьк. Місто поринуло через це у дикий бруд, сморід, антисанітарію. Люди звідти масово тікають, розбігаються хто куди, бо жити в таких умовах сучасній людині абсолютно неможливо. Навіть печерні люди, напевно, жили в кращих умовах, тому що їх було менше на одиниці площі. У них були там якісь струмки, річки. У Донецьку нічого такого немає”, – додав він. Водночас Яковина підкреслив, що обурення зетників на адресу “злих українців” не має підстав і нагадав, що нещодавно зет-блогер з ніком Тринадцятий розповсюдив відповідне відео.
Але, наголошує Яковина, “Донецьк спорожнів, перетворився на ось цю смердючу купу гною виключно стараннями Російської Федерації, котра захопила його у 2014 році, тому що до цього моменту у Донецьку не було таких проблем”.
Разом із тим, за словами журналіста, “від бойових дій люди не так активно тікали, як від буквально завалених говном вулиць та від неможливості просто помитися в страшну сорокаградусну спеку”.
А спека у поєднанні зі жахливою антисанітарією створює у Донецьку унікальні умови для виникнення різного роду хвороб – у тому числі тропічних, типу холери, прокази, лихоманки жовтого Нилу чи чогось подібного, каже Яковина. “Тобто там таке враження, що створюється унікальна лабораторія, де ось розглядають якісь люди: а що буде, якщо закинути супернебезпечні хвороби у центр Європи та подивитися, як там люди з цим житимуть. А люди у подібних експериментах брати участь зрозумілим чином не хочуть і тікають звідти. Відповідно, у Донецьку все менше мешканців. В основному місто заповнене тими людьми, котрим абсолютно нікуди бігти, немає грошей, немає, куди тікати, чи немає фізичної можливості втекти. І, звісно, російськими військовими”, – резюмує він. Геноцид за гроші При цьому, за словами Харькової, “коли офіційні “особи” починають просторікувати й обіцяти що як тільки ми візьмемо Славянськ, все налагодиться – то це брехня”.
Адже, підкреслює російська пропагандистка, “укропи або підірвуть канал ріки Сіверський Донець, що живить Донбас, або ж зроблять ще якусь капость”.
При цьому вона навіть не має надії і на такий хід подій: за її словами, “у цьому році Славянськ та північ Донбасу звільнені не будуть, це вже точно”. “Це катастрофа. Як заявляв главчиновник-куратор Донбасу ще на початку утворення “невизнаної та сомопроголошеної” на одній з нарад, “вам тут достатньо 350 тисяч населення”. “Великого комбінатора” при владі вже немає, але все йде за його планом. Або ж це проводиться експеримент – як ще змусити вимерти або виїхати. Нічого іншого у голову не приходить з огляду на те, що відбувається”, – врешті, здається, прозріває Харькова. Загалом, ситуація з комунальними послугами та постачанням основних ресурсів на окупованих територіях залежить від того, чи йдеться про тилові міста, чи про населені пункти на лінії зіткнення, пояснив виданню Донбас Реалії журналіст Денис Казанський. “У деяких селищах і містах, котрі Росія захопила в 2022 році і де вже три роки немає бойових дій, люди досі живуть без світла, в руїнах. Воду добувають з криниць, іноді їм привозять “гуманітарку”. Але там немає нічого – там абсолютний апокаліпсис”, – каже журналіст. У тилових містах, за його словами, ситуація трохи краща. Однак проблема з водою актуальна для всієї Донеччини, бо у 2022 році росіяни зруйнували водогін, що постачав воду в Донецьк та агломерацію з Сіверського Донця.
Тож зараз, попри суттєве скорочення населення, води не вистачає: жителі Донецька, Макіївки, Єнакієвого масово скаржаться на відсутність води, публікують відеозвернення у соцмережах, але жодної реакції немає. “Відчуття таке, що Росія повністю ігнорує проблеми цих людей і не планує вирішувати ситуацію”, – підсумовує Казанський. Втім самі росіяни мають з цього певний зиск, відкати: так, обслуговування житлового фонду на окупованих територіях здійснюють не місцеві комунальні підприємства, а діє централізована схема управління, створена заступником голови уряду Росії Маратом Хуснулліним, – розповів виданню колишній радник мера Маріуполя, а нині керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
Ірина Носальська