Похмурі перспективи Союзники Кремля, які відчувають тягар тривалого воєнного протистояння, разом із впливовими представниками російського олігархату мають усі важелі для того, щоб змусити російського диктатора розпочати переговорний процес.
Про це повідомило видання The Wall Street Journal.
У статті йдеться про те, що підсумки 2025 року не дали Путіну приводів для оптимізму, а подальші перспективи війни виглядають ще більш похмурими для нього і його країни.
Автор вказує на те, що протягом минулого року загарбницьким військам РФ вдалося окупувати менш ніж 1% українських територій. З огляду на таку динаміку, агресору знадобиться щонайменше рік лише для того, щоб наблизитися до адміністративних меж Донеччини. Тому це ставить під сумнів здатність Кремля найближчим часом встановити контроль над регіонами, які Путін цинічно висуває як передумову для припинення вогню.
Окрім того, показова операція американських спецслужб із затримання венесуельського лідера Ніколаса Мадуро та його дружини стала черговим свідченням геополітичної безпорадності Москви. Ця подія справила глибоке враження на російські еліти. “Блискучий успіх американців, які показали на прикладі Венесуели, як насправді повинна виглядати “спеціальна військова операція”, ще більше деморалізує жителів Росії – як простих людей, так і еліту”, – зазначив політолог Аббас Галлямов. Ситуацію для Кремля також ускладнює той факт, що Мадуро вважався ключовим партнером РФ у Латинській Америці. А додатковим ударом по репутації РФ став інцидент із захопленням Сполученими Штатами нафтового танкера, який перебував під безпосереднім конвоєм російських військових кораблів. Економічний тиск та невдоволення еліт Видання підкреслює, що навіть колись лояльні прихильники воєнного курсу в Росії тепер мають серйозні причини для розчарування. У 2025 році військові асигнування Росії злетіли до 15,5 трильйонів рублів, що в п’ятикратному розмірі перевищує показники 2021 року. І це без урахування колосальних витрат на адміністрування загарбаних земель та соціальні виплати учасникам бойових дій.
На фоні таких рекордних витрат на війну доходи від експорту енергоносіїв у листопаді 2025 року скоротилися на 34% порівняно з попереднім роком. Для латання бюджетних дір російська влада вдалася до непопулярних заходів: з початку поточного року ПДВ було збільшено з 20% до 22%. “Це підвищує вартість життя для пересічних росіян, які все більше прагнуть до завершення конфлікту в Україні. Опитування Левада-центру показує, що громадська думка в Росії щодо війни значно змінилася. У грудні 2024 року 37% вважали, що війна повинна тривати, а 54% хотіли початку мирних переговорів; рік по тому тільки 25% виступали за продовження конфлікту, а 67% хотіли початку мирних переговорів”, – констатує видання. Важливо також і те, що висока вартість запозичень, зумовлена боротьбою з воєнною інфляцією, фактично зупинила інвестиційні процеси в країні. Крім того, наближені до Путіна особи лютують через неможливість розпоряджатися своїми капіталами, що залишаються замороженими в західних фінансових установах.
Попри здатність Кремля гасити протести силовими методами, Путін критично залежить від стабільності всередині свого найближчого оточення. “Ця підтримка може бути підірвана, якщо США нададуть Україні зброю, необхідну для протидії російським безпілотникам і ракетам. Тому втомлені від війни колеги – і наближені олігархи – цілком можуть чинити тиск на Путіна, щоб той сів за стіл переговорів з мирним планом, який Україна могла б прийняти”, – йдеться в публікації. Варто нагадати, що Дональд Трамп у своїх останніх заявах висловив переконання в тому, що лідери обох країн – і Путін, і Зеленський – наразі зацікавлені у досягненні домовленостей. Проте цього разу американський політик уникає конкретних прогнозів щодо термінів, хоча раніше часто маніпулював швидкими дедлайнами. Своєю чергою, британська газета The Telegraph інформує про зростаюче роздратування президента США діями господаря Кремля. Трамп дедалі частіше розглядає Путіна як головний деструктивний фактор, що заважає мирному врегулюванню. Шлях до катастрофи Політолог зі Швейцарії, фахівець з міжнародної безпеки і доктор наук Андрес Реш у колонці для німецького видання Neue Zürcher Zeitung зазначає, що Путін веде Росію до катастрофи. І сьогодні він може похвалитися хіба що тим, що його країну знову почали боятися європейці і Європа почала вкладати колосальні суми в переозброєння.
Реш також вказав на те, що у Путіна зменшується вплив у Африці, у Центральній Азії роль Росії поступово перебирає на себе Китай, та й ситуація на Південному Кавказі – не на користь Росії.
Реш також вказав на те, що у Путіна зменшується вплив у Африці, у Центральній Азії роль Росії поступово перебирає на себе Китай, та й ситуація на Південному Кавказі – не на користь Росії. Війна за Нагірний Карабах продемонструвала, що Росія більше не здатна грати свою колишню роль захисника Вірменії. При тому, що зараз РФ все ще зберігає вплив на авторитарний режим Грузії, але нинішня грузинська влада непопулярна серед більшості місцевого населення. “Одержимість Путіна Україною призвела до того, що Росії довелося знехтувати іншими сферами інтересів. Але Путін зазнав в Україні своєї найбільшої стратегічної поразки. Російський диктатор може здаватися впевненим у перемозі і не виявляти готовності до припинення вогню, а його війська продовжують наступ. Але його мета – стерти Україну з лиця землі як незалежну, прозахідну і демократичну державу – сьогодні здається ще більш нереалістичною, ніж чотири роки тому”, – підсумував Реш. Тим часом армія РФ – на межі виснаження. “Рік, що минув, був для нас великим випробуванням. Російський агресор прагнув завершити війну проти України – але планував завершити розгромом, нав’язавши нам свої умови з позиції сили. Намагався захопити решту територій Донецької, Луганської, Запорізької областей, правобережжя Херсонщини, мав наміри вийти до Одеси, щоб взагалі відрізати нам вихід до моря.Ми не допустили критичних проривів противника, зірвали його плани, багаторазово змушували відкладати терміни спланованих операцій”, – заявив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Він зазначив, що наші воїни завдали окупантам максимальних втрат та скоротили протягом року ворожу армію більш ніж на 418 тис. осіб убитими й пораненими. Завдяки результативній бойовій роботі Сил оборони противник уже тривалий час не має змоги наростити своє угруповання – адже ми щомісяця нищимо вже більше російських військових, ніж країна-агресор призиває.
Галина Гірак
