Китай і Україна Позиція Китаю щодо війни в Україні є складною і часто інтерпретується як “нейтралітет, що схиляється на користь Росії”. Офіційний Пекін уникає прямого засудження російської агресії, вперто називає конфлікт “українською кризою”, втім наголошує на необхідності діалогу та мирного врегулювання.
Китай постійно закликає до негайного припинення бойових дій та відновлення мирних переговорів. У лютому 2023 року Китай оприлюднив свій так званий “мирний план” з 12 пунктів, який не містить засудження російської агресії чи вимоги виведення російських військ з території України.
Ще з першого дня повномасштабної війни політики та аналітики переконують, що лише Китай має вдосталь важелів впливу на РФ.Західні країни закликають Піднебесну використовувати тиск на Росію, щоб припинити війну, але Пекін раз за разом наголошує, що він не є “стороною конфлікту”.
Із свіжого: 16 травня в МЗС заявили, що Україна прагне, аби Китай і Бразилія допомогли переконати Путіна припинити вогонь. А міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський 17 травня прямо заявив: країна, яка може закінчити війну і поставити Путіна на місце, – це Китай. Він також додав, що Росія є “економічним васалом Китаю”.
Однак розраховувати на КНР не можна. Як зауважив голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак, Пекін дійсно має серйозний вплив на Кремль. Але не горить бажанням його використовувати.
Як наголосив Шлінчак в ефірі 24 каналу, з одного боку КНР використовує ослаблену від війни РФ, яка перебуває у не найкращому економічному становищі. Китайці буквально заробляють на цьому гроші та протягують свої стратегічні цілі до реалізації. З іншого – Росія не повністю “лягла” під Китай. Ба більше, Путін мріє, аби сісти разом з Китаєм та США за стіл перемовин і розділити світ на зони впливу.
І Кремль не боїться показувати суб’єктність від Китаю. Нагадаємо, напередодні переговорів в Стамбулі президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва заявив, що готовий попросити Путіна вирушити до Туреччини на прямі переговори про мир в Україні. Прикметно, що до цього Сілва був у Китаї та розмовляв із Сі. Експерти вважають, що поговорити з Путіним президента Бразилії спонукав очільник КНР. Однак Сілву в Кремлі навіть не прийняли. “Це натяк на те, що Китай пристав на позицію європейської коаліції й намагається зупинити війну. Путін знехтував цим сигналом, розраховуючи, що Пекін не наважиться на жорсткі дії. Чи відповість Китай – наразі незрозуміло, але атмосфера двосторонніх відносин змінюється”,- пише нардеп Микола Княжицький в своєму Facebook. Однак дуже швидко стосунки між Кремлем та Пекіном навряд чи зміняться. Бо в них є один споконвічний ворог. Дружба проти США Хоча Китай офіційно не відправляє РФ військову допомогу, він надає значну економічну підтримку, яка допомагає Москві справлятися із західними санкціями. Китай є найбільшим торговельним партнером Росії, і обсяги торгівлі між країнами зросли після початку повномасштабного вторгнення. Ця підтримка викликає занепокоєння у США та ЄС.
Ба більше, Україна брала в полон громадян Китаю, які воювали на боці російської армії. А в квітні українські розвідувальні органи отримали інформацію, що КНР постачає РФ артилерію і порох, окрім того, є дані, що представники КНР займаються виробництвом деякої зброї на території Росії. Пекін ці звинувачення відкидав.
Слід зауважити, що зі стратегічних міркувань Дональд Трамп прагне використати Росію як важель проти Китаю. Цю концепцію часто називають “зворотним Ніксоном”. Простими словами, Трамп хоче зблизитися з Росією, щоб створити противагу зростаючій могутності Китаю, який зараз сприймається як головний геополітичний виклик для США. Логіка полягає в тому, що продовження тиску на Москву з боку Штатів лише штовхає Росію глибше в орбіту Китаю, де країни разом протистоять Заходу.
Однак реальність раз за разом доводить: Трамп не доб’ється “зворотного Ніксона”. Ба більше, Китай використовує Росію у великій грі проти США. І щоб довести, що Росія Путіна невідривно прив’язана до Китаю Сі Цзіньпіна було треба небагато. Для цього 8 травня РФ та КНР опублікували спільну заяву, в якій домовились підняти співпрацю на новий рівень і “рішуче протидіяти курсу Вашингтона на “стримування” Росії і Китаю”.
Також Укрінформ пише, що причиною присутності Сі разом із Путіним на трибуні мавзолею під час останнього параду був сигнал Трампу про готовність Китаю відповідати на будь-які спроби тиску: чи економічного / тарифного, чи військового. Та те, що Москва не вагаючись підтримає Пекін. Мовляв, існує неоформлений документально союз двох країн проти однієї – Сполучених Штатів.
Як зазначив в інтерв’ю Укрінформу експерт з питань Росії Фонду Карнегі за міжнародний мир Ерік Чіарамелла, на щастя поки що Китай не готовий напряму стати на бік РФ за прикладом Північної Кореї. Разом з тим у КНР немає жодного бажання тиснути на Росію, підтвердив аналітик.
Також він охарактеризував як “надто нереалістичну” ідею деяких представників адміністрації Трампа домагатися припинення вогню та відкритості до Росії як способу відокремити РФ від Китаю. “Я б набагато більше зосередився на зміні поведінки Китаю, щоб обмежити підтримку російських військових зусиль і спробувати зайняти більш конструктивну позицію, ніж намагатися якимось чином змусити Росію відвернутися від Китаю, спонукаючи її до якоїсь нової угоди зі Сполученими Штатами”,- сказав Чіарамелла. На його думку, “дружба без меж” між Росією та Китаєм все ж має певні межі, які США може використати, якщо застосує розумну політику, особливо щодо Китаю.
Однак поки що Штати буквально віддають світове лідерство Пекіну. Більше не гегемон
