Дике поле тоне у лайні Звичайно, жахливий стан так званої “столиці ДНР” – ні для кого давно не секрет, і виник він не миттєво. Але, здається, чи не першим з прихильників “руського міра” правду про Донецьк у соцмережах розповів нещодавно ексдепутат-втікач Олег Царьов. А через те, що він ніколи не виблискував інтелектом, то й рубонув правд-матку, що називається, без купюр.
Царьов розголосив на весь світ “страшний секрет”: виявляється, дончани отримують водопостачання раз на три дні, та й то не у всіх районах міста. Наслідком такої ситуації стає те, що, зокрема, тамтешнім жителям доводиться підкладати в унітази пакетики і потім викидати їх у сміття. Окремо Царьова неймовірно обурила несвідомість тих містян, котрі викидають свої вонючі “бомби” прямо з вікон на вулицю.
Тож місто троянд, котрим був Донецьк за присутності тут законної української влади, місто, що приймало Євро-2012 та концерти Ріанни й Бейонсе, перетворене нині російськими “визволителями” на суцільну помийку.
І не дивно, що пропагандистка Марина Харькова теж ниє про це у соцмережах: вона розповідає, що за останній час вже друга родина її знайомих їде з Донецька назавжди, бо “це не подача води, а подачка”, за температури 35 градусів у тіні цього літа. “Це вже п’ята чи четверта хвиля тих, хто лишає місто з 2014-го. Люди не бачать тут майбутнього. Стан речей різко деградував – місто та околиці завалені сміттєвими купами, води немає і не буде”- змалювала вона жахливу ситуацію. До всього, як розповів у ефірі свого YouTube-каналу журналіст Іван Яковина, на Донецьк 28 липня налетіли “добрі українські дрони”, внаслідок чого там зникло й електропостачання, котре невідомо коли буде відновлено.
Тож місто занурилося у темряву і перестало, за великим рахунком, функціонувати: величезна кількість військових об’єктів, штабів, складів, що знаходяться у Донецьку, були знеструмлені. Окупанти зараз намагаються перейти на електропостачання за допомогою генераторів, але вони були далеко не у всіх. “Загалом, там ситуація досить фігова. Ну, мирні місцеві мешканці постраждали відносно невеликою мірою від українських ударів. Справа в тому, що росіяни вже давно – це стосується розвалу інфраструктури – зупинили роботу водопроводу та каналізації у місті Донецьк. Місто поринуло через це у дикий бруд, сморід, антисанітарію. Люди звідти масово тікають, розбігаються хто куди, бо жити в таких умовах сучасній людині абсолютно неможливо. Навіть печерні люди, напевно, жили в кращих умовах, тому що їх було менше на одиниці площі. У них були там якісь струмки, річки. У Донецьку нічого такого немає”, – додав він. Водночас Яковина підкреслив, що обурення зетників на адресу “злих українців” не має підстав і нагадав, що нещодавно зет-блогер з ніком Тринадцятий розповсюдив відповідне відео.
Але, наголошує Яковина, “Донецьк спорожнів, перетворився на ось цю смердючу купу гною виключно стараннями Російської Федерації, котра захопила його у 2014 році, тому що до цього моменту у Донецьку не було таких проблем”.
Разом із тим, за словами журналіста, “від бойових дій люди не так активно тікали, як від буквально завалених говном вулиць та від неможливості просто помитися в страшну сорокаградусну спеку”.
А спека у поєднанні зі жахливою антисанітарією створює у Донецьку унікальні умови для виникнення різного роду хвороб – у тому числі тропічних, типу холери, прокази, лихоманки жовтого Нилу чи чогось подібного, каже Яковина. “Тобто там таке враження, що створюється унікальна лабораторія, де ось розглядають якісь люди: а що буде, якщо закинути супернебезпечні хвороби у центр Європи та подивитися, як там люди з цим житимуть. А люди у подібних експериментах брати участь зрозумілим чином не хочуть і тікають звідти. Відповідно, у Донецьку все менше мешканців. В основному місто заповнене тими людьми, котрим абсолютно нікуди бігти, немає грошей, немає, куди тікати, чи немає фізичної можливості втекти. І, звісно, російськими військовими”, – резюмує він. Геноцид за гроші При цьому, за словами Харькової, “коли офіційні “особи” починають просторікувати й обіцяти що як тільки ми візьмемо Славянськ, все налагодиться – то це брехня”.
Адже, підкреслює російська пропагандистка, “укропи або підірвуть канал ріки Сіверський Донець, що живить Донбас, або ж зроблять ще якусь капость”.
При цьому вона навіть не має надії і на такий хід подій: за її словами, “у цьому році Славянськ та північ Донбасу звільнені не будуть, це вже точно”. “Це катастрофа. Як заявляв главчиновник-куратор Донбасу ще на початку утворення “невизнаної та сомопроголошеної” на одній з нарад, “вам тут достатньо 350 тисяч населення”. “Великого комбінатора” при владі вже немає, але все йде за його планом. Або ж це проводиться експеримент – як ще змусити вимерти або виїхати. Нічого іншого у голову не приходить з огляду на те, що відбувається”, – врешті, здається, прозріває Харькова. Загалом, ситуація з комунальними послугами та постачанням основних ресурсів на окупованих територіях залежить від того, чи йдеться про тилові міста, чи про населені пункти на лінії зіткнення, пояснив виданню Донбас Реалії журналіст Денис Казанський. “У деяких селищах і містах, котрі Росія захопила в 2022 році і де вже три роки немає бойових дій, люди досі живуть без світла, в руїнах. Воду добувають з криниць, іноді їм привозять “гуманітарку”. Але там немає нічого – там абсолютний апокаліпсис”, – каже журналіст. У тилових містах, за його словами, ситуація трохи краща. Однак проблема з водою актуальна для всієї Донеччини, бо у 2022 році росіяни зруйнували водогін, що постачав воду в Донецьк та агломерацію з Сіверського Донця.
Тож зараз, попри суттєве скорочення населення, води не вистачає: жителі Донецька, Макіївки, Єнакієвого масово скаржаться на відсутність води, публікують відеозвернення у соцмережах, але жодної реакції немає. “Відчуття таке, що Росія повністю ігнорує проблеми цих людей і не планує вирішувати ситуацію”, – підсумовує Казанський. Втім самі росіяни мають з цього певний зиск, відкати: так, обслуговування житлового фонду на окупованих територіях здійснюють не місцеві комунальні підприємства, а діє централізована схема управління, створена заступником голови уряду Росії Маратом Хуснулліним, – розповів виданню колишній радник мера Маріуполя, а нині керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
Ірина Носальська
